МолодежьВиртуальный Притвор - православный молодежный порталЛаврские купола над Днепром

Подписка

Для того, чтобы подписаться на нашу рассылку анонсов-новостей оставьте



Календарь       анонсов

< Сен 2018 >
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

"Ангел весни", або Арт-порятунок спілкування

11.03.2008

В Церкви и около

На початку березня за участю православних киян на Прикарпатті відбувся благодійний захід для вихованців шкіл-інтернатів. Фоторепортаж.

Передісторія

- Ой які ж ви вже дорослі, як підросли!.. Взяла би вас до себе, але якби ж ви були не такі кривенькі...
Двійнята Ігор і Назарій, почувши таке від рідної матери у перерві між засіданнями суду, мовчки відвернулися і майже одночасно вирішили змінити прізвище. Гіркі сльози при оформленні документів про відмову виховательці Євгенії Петрівні довелося ділити з колегами...
- Але ж Інночці нічого не бракує! Вона - талант, рузімниця та помічниця. Може все ж таки спробувати з листом на "Ключовий момент"?
- Треба, щоб дітей щось підштовхнуло та прибадьторило. Он дивись мало не 20 учнів нині в ізоляторі. Це 5-та частина школи! Просім чуда і порятунку від закриття на карантин. Організовуємо учнівські концерти?
- З машиною допоможемо... Просим лиш помолитися за нашого брата Олега: після гепатиту свідомість повністю похитнулася - рідних не впізнає, духом підупав так, що до Почаєва на вичитки не довеземо...

Спільна справа

Зустрів нас карпатський дощисько. Зненацька гепнувся весняним хлюпостінням на прибулих киян та бориславців у Сколе. Серед киян - Марічка, Олена та Яна від міжпарафіяльного молодіжного православного об'єднання "Спільна справа" (www.pritvor.kiev.ua), Олексій Ахаїмов, Володимир Шинкарук та Володя Ольшанников від Клубу православної пісні і творчості Києва. Бориславці - Степан (водій бусика) та я - диякон Тарасій. Плани відкоригувало Всеукраїнське незалежне тестування шкіл: двері школи із 4 - 10 класами опломбовані. Ми лише встигаємо передати речі з одягом вихователькам молодших класів, сфотографуватися із першачками та вирушити бусиком на Борислав.



Після скромної перекуски у кемпінгу-кафе "Соняшник" ми збиваємося з дороги і замість Корчина повертаємо на Стиняву. Зрештою ми на Тустані, і коло старовинних скель теплий чай із андрутами нас націлює на вчасне прибуття до Борислава через Східницю. У перерві між дощами ми встигаємо заїхати на джерело Бориславської нафтусі по водичку. До школи під проливним дощем прибуває наш бусик і за кілька хвилин Оленка Шпак із Києва своїм ходом.

Бориславська школа стрічає нас дещо розгублено: на Тустановичах (район Борислава) вибиває всі електротрансформатори - отож зустріч проходить при свічках. Прямі й водночас духовно пронизливі твори Володимирів, веселі та заохочуючі пісні Олексія задають тон розмові. Учні відгукуються на „Зустріч”: "В наших серцях хай не буде, не буде вже меж". Сергій та Михаїл долають плюгаві підсмішки двох одинадцятикласників-заводіїв. Незрима брань прокочується хвилею обличчями та враженнями слухачів. Щось тут нове. За незвичним іще паломницьким лексиконом співаків-бардів починає світитися щось нове, незвідане. Воно не чуже - просто ще не відкрите учнями. Нелегкий шлях од пасивного слухача до учасника розмови допомагають долати відверті розповіді Олексія та щире співбоління молодших і середніх класів. Браття, ану ж заспіваймо про все що нас болить! Про сміття у потічках всеукраїнських курортів, про космополітичні покидьки "крутої моди", про вбиваючу байдужість нудьги у скляніючих очах та розгули вірусу... Цілісну бесіду "Екологія думки і слова" провести не вдається через проблеми з бусиком (усі поїздки недільні доведеться перекинути на добирання рейсовими маршрутками). Але після вечері, яку, попри відсутність електрики, кухарям і вихователям (включно із директором) вдається соборно донести з сусідніх хаток на схилі гори, всі мирно вирушили до сну. Що снилося юним та майбутнім митцям? На форумі молодіжного "притвора" з часом поділиться Оленка Шпак, Олексій Ахаїмов... може хтось із Володимирів.

Морозний ранок квапно розпочався у шкільній капличці. З молитвою двома групами семеро учнів, співаки й волонтери дісталися парафії Почаївської ікони Божої матері у Стебнику. Сьогодні ми тут потрібніші й очікуваніші, аніж в незрівняно більшій парафії Покрова в Бориславі. Дошки оголошень у всіх православних храмах Прикарпаття вбивають одноманітністю: "служба буває з такої до такої, протиєрей Такий-то". Усі завдання, зустрічі, ініціативи, справи та починання церковної громади - десь глибоко за кадром. До кафедрального Геогіївського у плані згуртованості ще рости і рости (див. на www.spmu.narod.ru).

Лікування мистецтвом

Після Причастя ми снідаємо та розспівуємося. Через півтори години після початку парафіяльних зборів вирушаємо до Трускавця. В облущеному старенькому залі колишнього Будинку піонерів нас зустрічає дрогобицький рок-гурт „Омерта”. Делікатно ставимо апаратуру і починають сходитися парафіяни з Трускавця, Дрогобича, Стебника. Рок-музиканти дали нам розпочати програму першими. Ведучі Алінка й Христинка з волонтерами Романа Пелехатого (псевдо) підготували чудові тексти-представлення благодійного концерту "Ангел весни". Вірш-запрошення з кумедним підписом налаштовував на взаєморозкриття. Переживання трускавчан щодо взаєморозуміння вирішується паритетністю пісенної програми: тексти пісень українською та російською, молитва многоліття - українською, слов'янською, румунською, німецькою. Зал заповненим наполовину (осіб 50-60). Третина дітей з мамами та бабусями з недільних шкіл, решта - молодь.



Коли про благоговіння, богомисліє та про єдність слов'ян без зайвої патетики "Золоті куполи Києва" співають просто як живуть, радість легко передається ближньому. Дивовижна мовчанка-сприйняття як після возгласу "вонмем" запала після пісні Влодимира Шинкарука "Це ще не любов". Повернення первісного смислу поняттям, які ми недолуго затерли своїм змиршавілим повсякденням відбувається не блискавично, а ніби "исподволь" шар за шаром. Прафіяни, котрі мають нагоду побачитися один з одним раз на 2-3 місяці, з молитвою радіють зустрічі з киянами: "Браття-словяни одне одному спішімо назустріч". Учні нашого інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і паралічів розмагнітилися ще на звукопотужній репетиції „Омерти”. Тепер вони плескали у долоні й відбивали ритм чоботами, підспівуючи: "Браття слов'яни, Богу спішім назустріч – віра, надія й любов не знають меж".



З переходом до „метальової” частини концерту ми терміново збираємо дітей до школи, а гостей - на передостанню маршрутку до Львова і... не встигаємо покуштувати приготований у Стебнику братський пунш із чорницями... Що ж, "одна дорога, одне лиш Слово" - попереду в нас нова зустріч. Можливо, на фестивалі "Благодатне небо" (www.blagonebo.org.ua), а може раніше - у печерках на завершенні посту з пасхальною казкою "Колобок"?

Діти приїжджають до школи з дивним радісним миром у душах. Вихователі подивовують із теї мирної зміни та щирої потужності їхнього співу. Молитва "Діти у Карпатах" завдяки концерту стає єднаючим маршем козачків недільних шкіл Прикарпаття: "Боже Великий, подай милість з неба - наш Єдиний проводир - всім громадянам Руси-України благословення і мир".

Постскриптум. "Алло, це зі Львова. Йдемо по благословення до архієпископа. Чотирнадцять наших глухонімих парафіян просяться до Києва у Лаврію та до Свято-Троїцької обителі прп. Іони. Їдемо разом?"

Розповідь про грудневу подію 2007-го року з життя бориславської громади дивіться тут: Молитва і лікування мистецтвом для карпатських учнів

Диякон Тарасій Андрусевич